Дітям завжди потрібні батьківські любов і увага, а у буремні часи війни – життєво необхідні.
Другий рік поспіль українці живуть в умовах війни, щоденно стикаючись із загрозами життю, фізичному та психічному здоров'ю. Дорослим складно залишатися психологічно стійкими, постійно перебуваючи у кризових ситуаціях. Ще складніше доводиться дітям і підліткам, психіка яких не має сформованих захисних механізмів, щоб протистояти тиску проблем. Пережити цей важкий період без критичної шкоди для психіки дітям можуть допомогти рідні, передусім мама й тато.
Що робити родині, аби зменшити негативний вплив війни на дитину?
Зберігайте спокій та рівновагу. Найчастіші переживання батьків пов’язані зі страхом за дітей, з тягарем відповідальності за їхню безпеку та невизначеністю майбутнього. Це стає об'єктивною причиною для розвитку надмірної тривожності в мам і тат. Але тривога дорослих, на жаль, передається дітям, зокрема малюкам, які нічого не усвідомлюють. Тому, як би складно не було батькам, вони попри всі труднощі мають зберігати спокій, рівновагу, продовжувати діяти в інтересах дитини, бути їй опорою та пам’ятати: саме мама й тато – як найбільш значущі постаті в житті дитини – дбають про її нормальний психологічний стан, забезпечують їй відчуття безпеки й щастя незалежно від життєвих обставин. Маляті це вкрай необхідно для здоров'я, повноцінного росту та розвитку.
Не покладайте на дитину тягар війни. Діти завжди мають залишатися дітьми – наївними та безтурботними, щирими та безпосередніми. Іншими словами, зберігати дитячий погляд на світ, мати гарний настрій, радіти розвагам, бавитися, прагнути до спілкування з іншими дітьми, а інколи й пустувати...
Щадіть почуття дітей. Оберігайте від трагічних подій, які лякають, захищайте від поганих новин тощо. Намагайтеся не звалювати на плечі дитини дорослі проблеми: дитяча психіка не здатна без негативних для себе наслідків впоратися з тривалою емоційною напругою. У дитини просто немає достатнього досвіду переживань травмувальних подій.
Постійно показуйте дитині свою любов в дії. Війна зазіхає на наші базові потреби – у безпеці та захищеності, зрозумілості та стабільності навколишнього світу. Та навіть у «бурхливому морі» острівцем безпеки для дітей має залишатися сім'я. Впевненість у захищеності та доброму до неї ставленні дитині дають люблячі й турботливі рідні, наповненому підтримкою та безумовною любов'ю оточення. А оскільки любов для дитини – поняття цілком конкретне, тож висловлюйте її у конкретних словах і вчинках. Важливо регулярно говорити дитині, що її люблять, цінують, вірять у неї.
Обіймайте якомога частіше. Турботливі, ніжні обійми – тілесний прояв батьківської любові. Як відомо, під час стресових ситуацій у кров надходить гормон кортизол. Циркулюючи в головному мозку та в усьому організмі, він негативно впливає на формування імунної системи дитини, здатний погіршувати пам'ять і вербальні функції в подальшому житті, спричиняти депресії. Блокувати дію кортизолу спроможні гормони щастя, що виробляються під час обіймів, – ендорфін і окситоцин (знижує тиск і знімає депресію). Обійми не тільки допомагають впоратися з тривогою, страхом або панікою, а й сприяють встановленню довірчих і шанобливих взаємин між батьками та дітьми.
Скільки разів на день обіймати дитину? Відома американська терапевтка Вірджинія Сатир стверджувала, що для виживання людині потрібно обійматися чотири рази на день, для підтримання себе в нормальній формі – вісім, а для зростання – 12 разів на день.
Див. статтю Зцілення у надійних обіймах
Не знецінюйте дитячі проблеми. У зоні особливої уваги батьків під час війни мають бути підлітки. Перехід від дитинства до юності – непростий для юнаків і дівчат період дозрівання і серйозних змін на рівні фізіології та психології. Це час прагнення до самостійності та незалежності від батьків, відстоювання особистих кордонів тощо. Дорослим іноді буває важко вибудовувати спілкування з «непокірним» підлітком, але якщо виказувати до дитини повагу, терпіння і такт, розділяти й полегшувати тягар складних емоцій, виявляти підтримку, забезпечувати простір свободи, то досягти взаєморозуміння буде набагато простіше.
Підтримуйте глибокий емоційний зв’язок. Дослідження засвідчили, що люди, які мають сильний емоційний контакт із рідними, друзями, колегами та однодумцями, вирізняються міцнішим здоров'ям, почуваються щасливішими та живуть довше, ніж ті, хто позбавлений повноцінного спілкування. Таким чином, доброзичливе оточення, теплі зв'язки з рідними та близькими роблять нас щасливими.
Прояви любові загалом відіграють величезну роль і у формуванні гармонійної особистості. Отримуючи безумовну батьківську любов, малюк і сам вчиться любити. Доведено, що чим гармонійнішими та щасливішими в людини у дитинстві були стосунки між нею та мамою й татом, тим більше в неї шансів у дорослому житті побудувати власну щасливу сім'ю.
Створюйте дитині сприятливі умови для навчання та розвитку. Вона, як і в мирний час, має виконувати все ті ж дитячі справи, які розвивають і навчають її: ходити до школи, спілкуватися з однолітками, приділяти час друзям і хобі. Тобто, як і до війни, бути максимально зайнятою та продовжувати пізнавати світ у всьому його різноманітті.
У дитинстві, в період інтенсивного росту і розвитку, цінність і значення має кожен день. Буквально щодня дитина дізнається щось нове, вчиться чогось, осягає життєві мудрості й дорослішає. Батькам несила стерти з пам'яті свого чада неприємні спогади й переживання воєнних років, але вони цілком здатні відвернути від них дитину захопливими заняттями. Занурюйте дітей у пізнавальну діяльність. Розкривайте їхні таланти та здібності, задовольняйте допитливість і тамуйте спрагу розваг. Організуйте читання хороших книжок, перегляд добрих фільмів (наприклад, «Поліанна»), відвідування спортивних секцій, студій і гуртків за інтересами, цікавих вистав і виставок. Нехай дитина вирішує свої завдання відповідно до віку: дошкільник – вчиться малювати, ліпити, активно поповнює словниковий запас, школяр – вивчає основи наук, розвиває ключові навички, зміцнює тіло й характер тощо.
Подавайте дитині гідний приклад. Діти – точне відображення батьків, вони копіюють їхню поведінку, стиль життя, ставлення до нього та оточення. Тому показуйте, як вам в нових умовах вдається інтегруватися в суспільство, успішно справлятися з життєвими завданнями, розв’язувати проблеми, заводити нові знайомства, розвивати нові навички тощо. Пам'ятайте: ви – ведучий у виховному процесі та його сценарист, ви – взірець для наслідування і головний авторитет для своєї дитини.
Діти – наша найбільша цінність, і це непорушна істина за будь-яких життєвих обставин. З думкою про це намагайтеся вибудовувати стосунки з дитиною.
Див. також: Тілесні практики проти дитячого стресу
З любов'ю, Алла Янсонс
