Війна змусила українців стикнутися з новою реальністю, сповненою складнощів, болісних переживань та сильних нервових потрясінь. Травмувальні події спричиняють кризи та стрес у людей будь-якого віку, але особливо глибоко ранять незрілу дитячу психіку. Маленькі діти не здатні долати навіть незначний стрес, оскільки не усвідомлюють власні переживання і не можуть впоратися зі своїми почуттями. У цей складний час дитині для подолання наслідків кризи та пристосування до нових умов життя вкрай необхідні любов, піклування та підтримка сім’ї.
Найближчі, значущі для дитини люди першими помічають і відчувають найменші зміни у її поведінці, здатні відреагувати на них і вирішити, коли звернутися за психологічною допомогою. А головне – саме вони можуть створити для неї безпечне, сповнене безумовної любові та прийняття середовище, що забезпечить йому емоційну стабільність і загоїть рани маленької душі.
Як розпізнати у дитини травматичний стрес?
Травмовані діти стають надзвичайно вразливими. Про стрес у дитини можуть свідчити як агресивна, захисна поведінка (страх самотності, тривога, дратівливість, злість, порушення сну й погіршення апетиту та ін.), так і «завмирання» реакцій, коли дитина ніби взагалі не відчуває ніяких почуттів, виявляє байдужість до ігор, розваг та творчих справ.
Чим невідкладно допоможете саме ви?
Навіть якщо у вас немає можливості звернутися до дитячого психолога, ви можете докласти зусиль до того, щоб прожити і власну, і дитячу травми війни у родинному колі. Це можливо у тісній взаємодії з дитиною, у приємному для обох спілкуванні, у стосунках, заснованих на довірі та прив’язаності, чуйності та співчутті, терплячості та взаєморозумінні.
Див. статтю Як допомогти дитині під час війни?
Фахівці для розв’язання цієї проблеми пропонують батькам готові техніки зцілення, психологічного відновлення й посилення стійкості до переживання наслідків стресу. Зокрема, автори програми «Безпечний простір»: комплексна психосоціальна підтримка українських шкіл в умовах війни» розробили для практичних психологів посібник «Безпечний простір», доступний в електронному форматі. Він містить велику кількість корисних і дієвих інструментів та технологічних прийомів для застосування у взаємодії з дітьми, які потребують психологічної підтримки.
Перший з трьох модулів розрахований на роботу з дошкільнятами і має назву «У надійних обіймах». А чи є обійми більш надійні, теплі та цілющі за батьківські?
Створіть сімейний безпечний простір
Дитині завжди потрібна батьківська любов, а зараз – понад усе.
- Постійно виявляйте дитині свою любов у конкретних діях: частіше говоріть, що ви її любите, обіймайте, називайте ласкавими словами, робіть компліменти, хваліть, підтримуйте та підбадьорюйте в її діяльності, заохочуйте до нових занять.
- Вселяйте в неї впевненість у тому, що ви завжди, коли потрібні, будете поруч і зможете захистити.
- Якомога більше та з користю, спокійно, доброзичливо та лагідно спілкуйтеся з дитиною.
- Активно слухайте її, уважно та із зацікавленням сприймайте почуте, ставте запитання, які спонукають дитину до розмови.
- Намагайтеся розуміти її потреби та бажання.
- Визначайте та поважайте її почуття.
- Навчайте дитину бути уважними до власних почуттів, розпізнавати їх і безпечно виражати свої емоції.
- Називайте почуття дитини словами.
- Діліться з нею власними почуттями.
- Поясніть дитині, що всі почуття – нормальні, поганих не буває, тому сердитися, сумувати, ображатися чи хвилюватися – це звичайні реакції на ті чи інші обставини життя.
- Запевніть дитину, що попри те, які емоції її охоплюють, ви все одно любите її, приймаєте різною та будете поруч.
- Створюйте спеціальні традиції з особливою сімейною аурою, що єднатимуть вас із дитиною (випікайте разом печиво у вихідні, святкуйте успіхи у навчанні тощо).
- Запроваджуйте сімейні ритуали, наприклад, протягом тижня вітайтеся з дитиною щодня іншим способом: різними вербальними формами (або мовами), рукостисканням, торканням носами та ін.
- Робіть разом фізичні вправи або танцюйте.
- І головне – багато грайтеся з дитиною.
Див. також статтю Виховуємо на фільмах: "Поліанна"
Долайте стрес граючись
Гра є складовою дитинства і природною діяльністю малюка. Вона також може стати найкращим ресурсом для подолання наслідків стресу і кризи. Веселі, цікаві, пізнавальні ігри розвивають і можуть навчити дитину усвідомлено та безпечно проявляти емоції, розвантажуватися, переживати складні почуття на межі уяви та реальності. Такою, наприклад, є гра «Вгадай настрій».
Мета: вчити дитину розрізняти почуття і думки людей за виразом обличчя.
Матеріали: картинки із зображеннями персонажів з різними виразами обличчя.
Правила гри. Спочатку дитина розглядає картинки, на яких зображені персонажі з різними виразами обличчя. Дорослий пропонує їй відгадати, які почуття висловлюють герої. Потім дає дитині картку або кілька карток з певним «настроєм» (варіант – емодзі) і просить показати його без слів, лише за допомогою міміки та жестів.
Під час гри дитина має зрозуміти, що емоцій існує багато, і кожна з них потрібна нам для взаєморозуміння у спілкуванні з оточенням. Різні події, як і взаємини з іншими людьми, викликають різні емоції та почуття. Усі вони нормальні. Завдяки цим виявам ми краще розуміємо одне одного. Добре, коли ми реагуємо на події різними почуттями: сумуємо, коли розлучаємося з кимось, і радіємо, коли зустрічаємо цю людину знову, сердимося у відповідь на образи та ін.
Завершення гри. Запитати дитину, що їй сподобалося і запам’яталося. Можна запропонувати їй намалювати малюнок «Чому я радію?».
Сильний емоційний контакт з рідними, близькі та теплі стосунки з сім’єю – найголовніше, що допомагає травмованій дитині подолати стрес, повернутися до звичайного психологічного стану та почуватися щасливою всупереч важким життєвим обставинам. Це запорука її здоров’я, повноцінного росту та розвитку.
Див. продовження в статті Тілесні практики проти дитячого стресу
З любов'ю, Алла Янсонс
