Травмована війною дитина, навіть знаходячись у безпечному місці, протягом певного часу продовжує перебувати у надзвичайній ситуації: тепер війна розгортається у неї всередині – в її душі та свідомості. Жахливий, страхітливий досвід, фантазії, думки та спогади про пережиті трагічні події можуть знов і знов повертатися, тривожити уві сні й наяву, не давати повноцінно жити.
Див. попередні матеріали по темі Зцілення у надійних обіймах і Тілесні практики проти дитячого стресу
Не здатні усвідомити те, що з ними відбулося, а також контролювати свої емоційні реакції, маленькі діти буквально опиняються у полоні мимовільних, нав’язливих спогадів. Вони прокручуються в їхній свідомості, як у фільмі, і щоразу сприймаються так, ніби події відбуваються «тут і зараз».
Це так званий флешбек – раптові, сильні, яскраві, повторювані психічні образи, живі спогади про травматичне переживання, причому між ним і безпечною реальністю межі стираються.
Епізоди супроводжуються погіршенням емоційного та фізичного стану травмованої дитини: на них реагує тіло (тремтіння рук), порушується сон (труднощі із засинанням, тривалістю сну, неспокійний сон), змінюється поведінка (дитина придушує свої емоції, завмирає або, навпаки, вибухає агресією, гнівом). Провокувати погані спогади можуть зовнішні нагадування (місця, об'єкти чи ситуації, звуки, схожі на ті, що дитина чула під час травмувальної події, та ін.). Повторне переживання є симптомом посттравматичного стресу, тому дитина потребує невідкладної психологічної допомоги.
Першими в ролі оперативних рятувальників можуть виступити батьки. Їм під силу:
- зрозуміти реакції своєї дитини;
- створити вдома сприятливе емоційне середовище, в якому дитина почувається захищеною, в безпеці, може вільно говорити про свої страхи, тривоги та виявляти емоції;
- у спілкуванні з нею самим залишатися внутрішньо стабільними та випромінювати доброзичливість, спокій, надійність;
- бути уважними та терпляче відповідати на всі запитання дитини, уникаючи страхітливих подробиць, пояснювати їй незрозумілу інформацію, яка може її тривожити;
- допомогти дитині зрозуміти, що саме нагадує їй про важкі події, та пояснити різницю між спогадами та реальністю («Це лише спогади, зараз усе в минулому…»);
- завірити її в тому, що її життю та здоров’ю нічого не загрожує, вона в безпеці, тому що рідні про це дбають;
- оберігати дитину від дорослих проблем, перегляду поганих новин, зокрема, про трагічні події;
- усіляко відвертати дитину від поганих спогадів, заміщувати їх позитивними образами та спогадами, що приносять радість (активна пізнавальна діяльність, розвиток талантів і здібностей, цікаве та корисне дозвілля).
Серед запропонованих психологами стратегій допомоги травмованій дитині дієвими є як методики емоційного звільнення, що вчать керувати реакціями, розвивають навички саморегуляції, медитації, уяви, так і релаксаційні ігри, під час яких дитина розвантажується, розслабляється, стає більш відкритою. Як приклад – гра «Безпечне місце».
Мета: навчити дитину медитації (концентруванню уваги), допомогти їй включати уяву, налаштовуватися на хороші фантазії та спогади.
Зміст: дорослий повністю керує ходом гри, коментуючи дії дитини. Приблизний текст такий: «Коли з нами трапляються неприємні речі, ми не можемо їх забути. Спогади про них приходять до нас знов і знов і тривожать нас у думках і снах. Щоб вони більше не поверталися і не втручалися у наше життя, ми будемо вчитися проганяти їх, а потім за допомогою уяви створювати й запам’ятовувати приємні події, відчуття, о́брази.
Коли ми почуваємося погано, нам корисно уявити місце, де нам добре і ми в безпеці. Згадай таке місце, де ти почуваєшся спокійно і щасливо. Місце, де вже вдалося побувати, або яке лише мрієш відвідати, чи, можливо, те, що існує лише у твоїй уяві.
Зроби кілька глибоких вдихів. Заплющ очі та дихай спокійно, як звичайно (пауза). Спробуй у думках опинитися в цьому затишному місці (пауза). Уяви себе там (пауза). Роздивися навколо себе у своєму уявному місці і запам’ятай усе, що там бачиш (пауза). Запам’ятай усі подробиці (пауза). Подивися на різні кольори навкруги (пауза). Уяви, що торкаєшся предметів навколо себе (пауза). А тепер поглянь далеко вперед. Що ти там бачиш? Постарайся подивитися різні кольори, тіні. Ти зараз перебуваєш у своєму особливому місці. Воно незвичайне тим, що ти завжди зможеш його уявити та щоразу потрапити туди. Там ти відчуваєш спокій і впевненість. Уяви, що ти босоніж стоїш на землі. Запам’ятай свої відчуття (пауза). Починай повільно йти та запам’ятовуй усе, що тебе оточує. Що ти чуєш (пауза)? Легенький подих вітру? Шелест листя? Звук моря? А може спів птахів? Чи світить тобі ласкаве сонечко? Відчуй на своєму личку та тілі сонячні промінчики (пауза). Які запахи ти відчуваєш (пауза)? Моря? Чи квітів? А може, улюбленої їжі (пауза)? В особливому місці ти можеш чути, бачити й відчувати речі, які тобі приємні, спокій і щастя. Тепер уяви поруч із собою когось особливого – сильного, того, хто прийшов тобі допомогти (фантастичний герой, персонаж фільму, мультфільму чи ін.). Уяви, як ви вдвох повільно гуляєте й оглядаєте все навколо. Запам’ятовуй усе, що бачиш (пауза). Поряд з цією людиною спокійно, затишно, тому що він – друг і помічник, який може розв’язати будь-які проблеми. Роздивись навколо ще краще і запам’ятай усе. Так ти зможеш при нагоді повернутися сюди знову. А твій помічник чекатиме на тебе тут, де б ти не був (пауза). Приготуйся на рахунок «три» розплющити очі та залишити своє особливе місце. Один, два, три…» Якщо дитині складно уявити таке місце, можна запропонувати його намалювати.
За допомогою уяви допоможе сформувати у дитини відчуття опори, стійкості, нормалізує настрій гра «Дерево».
Зміст: дитина зручно розташовується, заплющує очі та уявляє себе якимось деревом. Дорослий просить уявити, які у її дерева корені, стовбур, крона, гілки, листя, потім – як від коренів по стовбуру до гілочок рухаються живильні соки, як дерево наповнюється життєвою енергією, пропонує відчути, як лагідне сонечко зігріває його крону і кожен листочок, як вітер шелестить листочками. Після виходу з образу дитина малює своє дерево.
Унаслідок повернення опори та стабілізації дитина починає забувати травматичні події, отримує інший погляд на них, краще розуміє свої почуття, реакції та досвід, усвідомлює, що вони нормальні, і загалом краще почувається.
Звільнену та очищену від негативних переживань та тривоги свідомість дитини заповнюйте усім цікавим, важливим, радісним, корисним, а отже, цілющим.
Див. також статтю Як допомогти дитині впоратися зі страхами та відновити внутрішню рівновагу
З любов'ю, Алла Янсонс
